До 10-ї річниці Асоціації міст України
Квіти, грамоти, годинники, цінні подарунки: музикальний центр, магнітолу з СД, СД-плейєр та запрошення на навчання у Академію муніципального управління на позаконкурсній основі отримали:
I місце - Козир Любов , учениця 11 класу Чернігівської ЗОШ № 35
II місце - Жаркова Дарія, учениця 10 класу Сумської класичної гімназії
III місце - Іщенко Ольга, учениця 11 класу Житомирської ЗОШ № 32
Квіти, грамоти, годинники та цінні подарунки: відеокамеру, відеомагнітофон , відеоплейєр отримали студенти за:
I місце – Погорєльцева Ольга, студентка 5 курсу Рівненського державного технічного університету
II місце – Орлова Олена, студентка 4 курсу Рівненського державного технічного університету
III місце – Палагнюк Юліана, студентка 4 курсу Миколаївської філії Національного університету “Києво-Могилянської академії”
Кращі зразки творчих робіт ”Якби мером був я” учнів загальноосвітніх шкіл та гімназій міст-членів АМУ
Ода рідному містуСуми
Сумине містечко…
Тебе Кондратьєв
заснував.
І калатає вже сердечко
Від почуттів, що, немов шквал,
Охоплять душу.
Не від горя раптом серце здригнулось,
А від думок про те минуле,
Що залишилось в назвах вулиць
І в іменах, ледь призабулих.
Свій слід залишив Харитоненко:
Поставив хати-кам’яниці,
Звів чудо-церкву і дзвіницю.
Його народ за це поцінував
І звів на мармуровий п’єдестал.
Тут Леся лікувала тіло,
(А сила духу й так лишилася міцною),
Чайковський створював тут звуки
Музики своєї чарівної,
Тут Короленко зглядався на красунь,
І Чехов гостював частенько,
Тарас бував…
О річко Псел! Мій рідний краю,
Тебе кохаю і люблю,
Бо ти даруєш свої хвилі
Швидкоплинному Дніпру…
Рідне місто, як тебе я люблю,
Не висловити усього словами.
Тут матуся вкинула зернятко щастя в ріллю,
Що не зросте з роками.
Тут живуть усі ті, кого сильно люблю,
Тут рідні і друзі, і школа,
Тут і музика радості, й пісня жалю,
Тут надія моя світанкова.
Суми – то гомін віків, то історія сива,
Що міцно у серці тримається.
Суми – то сучасності злети стрімкі,
То майбутнього мрії, що збуваються.
Суми – то я і ти, місто для нас колискове,
Свої почуття ми йому присвятим
І життя наше, зіткане з любові.
Вова Мальва,
загальноосвітня школа № 22,
м. Тернопіль
Якби головою у місті я стала
Якби головою у місті я
стала,
У перший же день я б підлеглих зібрала
І всім їм так наказала:
Давайте про діток подбаєм:
Спортивні майданчики пообновляєм.
А для найменших – завеземо пісок
Й цим зробимо свято для наших діток.
Дорослим будинки почнем будувати,
Насаджувать парки, про клумби всі дбати.
Ліки в лікарні нехай завезуть,
А в магазинах знижки введуть.
Хай кожна людина, що в місті живе,
Здорова і радісна завжди буде.
Шумка Олена,
Українська гімназія ім. І.Я.Франка,
м. Тернопіль
Якби я була міським головою
Пост міського голови дуже поважний і відповідальний. І тому цю посаду повинна займати дуже розумна і розсудлива людина. Це по-перше. А по-друге, ця людина має бути добрим господарем, адже голова - це господар міста. Велике воно чимале, а сили і розуму потрібні в однаковій мірі. Тому, перш ніж (це на мою думку) висувати свою кандидатуру на посаду мера міста слід добре проаналізувати: чи можу я дати раду своєму домашньому господарству. Здавалося б все це дуже просто, проте не знайдеться такого газди, котрий не був би сьогодні заклопотаний своїм господарством.
Отже, як добрий газда дбає спершу про своє подвір’я та під’їзну дорогу до нього, так і я би подбала, приступивши до керівництва містом, про дороги. Може і видається комусь дивним цей мій перший крок, та я, як дитина, особливо гостро відчула це на собі: маю на увазі погані дороги в місті та жахливі тротуари. Мені доводилось не раз захищатися то парасолькою (у весняно-осінні періоди), а то просто своїм портфелем від хвилі брудної води, яку навсебіч розбризкують транспортні засоби. Зокрема про них. Я би обов’язково подбала, щоб діти до часу повноліття мали змогу безплатно їздити в громадському транспорті. І, врешті, про транспорт: говорячи на кожному кроці про екологію, ми собі самі ж заперечуємо - дозволяємо забруднювати навколишнє середовище “плювками” диму великих “Ікарусів”та ЛАЗів, які не повинні здійснювати перевезення пасажирів у місті, так як працюють в більшій мірі на малих швидкостях. Я, натомість, ввела б в тролейбусні маршрути “Школярик”, котрі б курсували по місту у вранішню та обідню години, оскільки це час “пік” і з дітей тоді, грубо кажучи, роблять “котлети”.
І найголовніше, як на мою думку, довершила б будівництво нової наукової бібліотеки, бо що варте місто без цього просвітнього центру.
А також, як добрий господар, подбала б про мережу магазинів промтоварів, особливо з великим асортиментом дитячого одягу вітчизняного виробника. Щоб дитину сьогодні гарно і тепло одягнути, треба бути чарівником.
Як добрий господарник, я б створила казну заощаджень для того, щоб змогти оплачувати за опалення, аби не мерзли діти, як ми в школі.
Я добре розумію, що все це залежить від вміння бути економічним, заощадливим, думати про майбутнє, а основне - пам’ятати “золоте правило”: “ Поводься з іншими так, як би ти хотів, аби повелися з тобою”.
Петровська Ольга,
спеціалізована загальноосвітня школа № 5
з поглибленим вивченням іноземних мовм,
м.Тернопіль
Якби я була міським головою…
Ким тільки ми не мріяли стати, коли були малими… Хтось хотів бути космонавтом, хтось - лікарем, будівельником чи вчителем. Але є деякі професії, про які мріють навіть дорослі люди. Однією із таких є посада мера міста. Цікаво, чому частина людей так прагне стати мерами, президентами?
Мер… Таку посаду отримують переважно незвичайні особистості, однак не всі з них уміють використовувати свою владу, виваженість і розсудливість здорового глузду, щоб приймати рішення на благо своїх співвітчизників та своєї Батьківщини, а на можливості задоволення своїх банальних і корисних бажань.
Якби я була мером, то, перш за все, підібрала б команду молодих фахівців, які б мали бажання покращати життя хоча б у своєму місті. Також я б прослідкувала за всіма справами міського бюджету і прийняла б рішення щодо блоку економічних питань, бо від цього залежить стан у наших школах, лікарнях та інших важливих для людей закладах.
Якби мені довірили стати мером, то я б спрямувала свою владу і на те, аби моє місто було найгарнішим і найчистішим в Україні, затишним і цікавим для його мешканців та туристів. Мої розпорядження торкалися б реставрації старих історичних будівель, оновлення парків та доріг. Я б запровадила штрафи за нищення зелених насаджень, нагромадження сміття, навмисне знищення телефонних апаратів. І цей мій закон був би не просто формальним, а діючим. Місто повинно завжди бути прибране , і тоді вже можна не боятися раптового приїзду якихось делегацій, важливих особистостей і не потрібно буде “вилизувати” все: нашвидкоруч асфальтувати театральний майдан чи фарбувати лавки в центральному сквері.
Кожен повинен виконувати свою, нехай зовсім не глобальну роботу, і тоді буде можливість, а стимулом була б відповідна оплата праці. Після цього я б спробувала усунути безладдя в окладах, в заборгованості заробітної плати, і не було б так, як у недавно прочитаному мною анекдоті: “Американці працюють, коли платять добре. Українці теж працюють. Коли платять – добре.” Потрібно так організувати роботу, щоб підприємства і фірми, виконуючи свою роботу, приносили прибуток місту і державі в цілому, а не приховували його від своїх тих же самих мужів влади - депутатів.
Напевно, те, як живе наше місто і вся Україна, залежить від нас самих, від того, кому ми довіряємо і допускаємо до влади. Мер повинен зважати на те, що він буде самостійно відповідати за свої вчинки перед Богом і своїм українським народом.
Золотовська
Наталія,
середня загальноосвітня школа I-III ступенів № 19,
м. Тернопіль
Якби я була міським головою
… я б створила найкращі умови для самотніх стареньких людей і дітей-сиріт, щоб вони завжди мали тепло і дах над головою і не залишались без уваги і турботи. Тільки тоді щасливим, багатим і найкращим у світі був би Тернопіль. Я ж – щасливою його мешканкою. А про свою любов до нього написала вірш:
Місто моє
Пізнім вечером,
досвітком раннім
Спокою не дає
Вічне, як світ запитання:
Де твій початок, місто моє?
Сонячне, ніжне, зелене,
Від озера голубе…
Дуже старе і завжди нове,
Хто так назвав тебе:
Тернополем, Полем терновим?
Яким ти було в той час,
Далекий і загадковий,
Коли ще не було нас?
Сонце так само світило,
В криницях бриніла вода –
Мов кров у підземних жилах,
Здорова і молода.
А люди, набравшись терпіння,
Вмиваючись сьомим потом,
Терня збирали й каміння,
Робили звичну роботу.
Хтось зводив стіни дбайливо,
Вкривав соломою дах,
Дітей ростив, орав ниву,
Рівняв горбкуватий шлях.
О, дні ті, солодкі й солоні!
А місто ставало все більшим --
ягнулося до Оболоні,
Злітало увись над Топільчем.
Хвилі ставу розлилися,
Зашелестіли весело,
Щоб Загребелля завжди дивилося
Щодня у прозоре плесо.
Тернополю мій вродливий,
Напевно, є кращі за тебе…
Але я лише тут щаслива,
Під твоїм сонцем і небом,
Поміж твоїх каштанів,
Між друзів своїх і рідні.
Ти як перше кохання
Співаєш і плачеш в мені.
Чайкіна Юлія,
спеціалізована загальноосвітня школа № 5
з поглибленим вивченням іноземних мов
м. Тернопіль
Якби я була міським головою
Тернопіль… Як багато означає це слово. У кожної людини, тернополянина, з ким асоціюється безліч спогадів та почуттів. Коли я думаю про це чудове місто, то в моїй уяві постають чудові парки з пишним деревом, сріблясті фонтани з прозорою водою, море яскравих клумб з квітами, що зачаровують погляд, тернопільський став, в якому купає свої золоті промені сонце… А ще тихі вулиці, красиві майдани та площі, що вражають своєю чистотою та охайністю.
Ми звикли сприймати цю красу як належне, деколи навіть не помічаємо її. Нам приємно, що люди, які приїжджають до Тернополя, залишаються задоволеними його гостинністю. Але дуже рідко ми замислюємося над тим, скільки невидимої праці вкладено в це місто. Адже хтось піклується про цю красу, дбає, щоб в любу пору року вулиці були чистими, а місто доглянутим. Багато людей працюють як одна сім’я, а в сім’ї завжди повинен бути голова. Тоді в ній буде царювати порядок і добробут. В нашому місті теж є така людина – це мер. Він має багато обов’язків, вирішує чимало проблем, допомагає людям.
Якби я була міським головою, то хотіла б здійснити декілька речей. Насамперед, я мрію, що Тернопіль стане справжнім європейським містом. Ми зможемо запрошувати до себе знаменитих людей з різних країн, спілкуватися з ними, переймати їх досвід. До нас будуть приїжджати з концертами відомі артисти, співаки. Музика на всі смаки лунатиме з концертних залів та майданчиків, створюючи чудовий настрій.
Тернопіль – це місто молоді, студентів, дітей. Для них я б створила великий центр з бібліотеками, комп’ютерними залами, художніми майстернями, різними спортивними секціями та гуртками. Кожен у цьому зміг би знайти собі заняття за уподобаннями, розвинути свої здібності. А відвідування такого центру, звичайно було б безкоштовним.
Ще мені дуже хочеться, щоб у нашому місті завжди лунав веселий дитячий сміх. Для цього я б побудувала парк атракціонів з каруселями, американськими гірками, зоопарком та іншими розвагами для дітей. Це було б чудове місце відпочинку…
Людині притаманна властивість мріяти. Мрія несе тебе у казковий світ, в якому можна все здійснити. Ти починаєш мріяти і здається, що змінюєшся сам і все навколо тебе, але потім, неначе прокидаєшся від чудового сну, бачачи, що світ має не лише рожеві кольори, а й чорні, сірі… І ти помічаєш на вулицях красивого міста і стареньку похилену сиву бабусю з простягнутою рукою, що стоїть, не підводячи очей, й маму з малою дитиною…
Мені здається, що саме від нас залежить чи здійсняться наші дитячі мрії. Від того якими ми виростемо, байдужими чи ні до людей, які поряд з нами кожен день, до долі нашого міста, країни.