З 1 січня 2002 року набрав чинності новий Земельний кодекс України. В його розробці саму активну участь брала Асоціація міст України, багато пропозицій до нього надійшло від місцевих рад. На жаль, не все було враховано, але нами схвалено було його прийняття, бо це був перший крок у напрямку врегулювання земельних відносин в умовах ринкових перетворень і становлення місцевого самоврядування. Земля, як відомо, є однією з підвалин матеріально-фінансової бази місцевого самоврядування, без якої говорити про нього взагалі недоречно. Кодекс закріпив право комунальної власності на землю. Проте, питання управління цією власністю з боку її власника територіальних громад, від імені яких цю функцію мають здійснювати органи місцевого самоврядування до кінця не врегульовано.
Перш за все не розроблено і не прийнято законодавчих актів, якими було б врегульовано питання:
По-друге, багато проблем потребують свого вирішення і в питаннях управління земельними ресурсами, а саме:
По-третє, потрібно вирішити питання щодо органів, які мають здійснювати управління в питаннях земельних ресурсів.
Як відомо цю функцію виконують сьогодні органи виконавчої влади, що входять в єдину систему державних органів земельних ресурсів, яку очолює Державний комітет. Ця система була утворена Указом Президента України від 6 січня 1996 року за № 34. Слід звернути увагу, що Указ було видано до прийняття нової Конституції України та Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, з урахуванням яких він має бути переглянутий і приведений у відповідність до цих актів. Але, як завжди, урядовці не поспішають поділитись функціями і повноваженнями з місцевою владою і не останню роль тут відіграють корисливі мотиви, хоч обвинувачувати посадовців в цьому нам сьогодні не хотілося би.
Проте нас не може не турбувати та обставина, що за останні роки у нас було ліквідовано службу інженерів-землевпорядників у селах, селищах і практично в міських радах. Чисельність працюючих у цій сфері скоротилася більш ніж на п’ядесят відсотків. І це тоді, коли проводиться земельна реформа, коли зросли завдання і обсяги робіт. Це зрозуміло потягнуло за собою порушення строків розгляду звернень громадян, їх невдоволення діяльністю органів місцевого самоврядування.
До того ж розглядаючи цю проблему на засіданні Міжвідомчої комісії з питань місцевого самоврядування при Кабінеті Міністрів України було внесено пропозиції рекомендувати сільським, селищним радам ввести посади інженерів-землевпорядників (хоч питання фінансування їх діяльності навіть необговорювались.). Що ж стосується міських рад, то всупереч Конституції України, Європейській Хартії місцевого самоврядування, Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, запропоновано утворити відділи (управління) з питань земельних ресурсів у містах, а не міським радам. Тобто, радійте, що ви є власником землі, а розпоряджатись землею буде Держкомзем. Хіба це не глузування над місцевим самоврядуванням.
Тому, розглянувши дане питання, Правління Асоціації міст України засудило такий підхід до питання утворення державних органів земельних ресурсів і запропонувало міським радам, як це і передбачено Земельним кодексом, утворити відділи (управління) земельних ресурсів міських рад з утриманням їх за рахунок місцевих бюджетів. Містом має управляти міська влада, а не "чужий дядя". Досвід такого управління у нас є, зокрема у містах Києві, Чернівцях, і як він свідчить, проблем у держави в такому випадку значно менше.
Прес-служба Асоціації міст України